Українські письменники та їх твори (Остап Вишня)

Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. «Моя автобіографія» - гумористична розповідь письменника про свій життєвий шлях

Додати підпис

 

Мета: ознайомити учнів із трагічною долею письменника; його творчістю; талантом гумориста; формувати вміння працювати з текстами, аналізувати та визначати літературні засоби і прийоми письменника у досягненні комічного; розвивати естетичні смаки, почуття гумору; виховувати оптимістичне світобачення, почуття гумору, естетичний смак.

Очікувані результати: учні знають біографію письменника, вміють визначати риси й засоби комічного, жанр усмішок, характеризувати творчість митця.
 
Обладнання:   портрет письменника, ілюстративні матеріали до біографії, буклети, кінофільм « Із життя Остапа Вишні», аудіозапис  твору «Моя автобіографія»
 
Тип уроку:   урок вивчення нового матеріалу
   Ніколи не сміявся без
    любові до вас усіх,
    до сонця, до вітру,
       до зеленого листу!
 
                                          Остап Вишня
 
                                                                   Хід уроку
 
 
І. Стимулювання та психологічна настанова на роботу. Мотивація навчальної діяльності.
  Учитель
      «Вона нічого не коштує, та багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує і не   робить біднішими тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, а в пам’яті,     часом,   залишається назавжди. Її неможливо купити, випросити, позичити чи   вкрасти, бо вона сама по собі нічого не варта, поки її не віддали!»
 
- Чи зрозуміли ви, про яку людську емоційну  приємну реакцію йдеться в цитаті? 
    (Про усмішку)
- Тож розпочнімо урок з усмішки і подаруймо її одне одному.
 
              Остап Вишня… Під таким ім’ям увійшов у літературу незрівнянний сміхотворець Павло Михайлович Губенко,письменник, який обрав своєю зброєю в боротьбі за людину сміх, майстер слова, великий громадянин, що понад усе любив людей.
         В народі Остапа любили. За його характер – добрий і чуйний. Вишня вмів завжди вислу­хати людей; переживав усі людські біди як свої особисті.
Щоб зрозуміти феномен Остапа Вишні, треба з'ясувати, хто він, де зріс і в кого навчався, чим жив і з ким дружив, з чого радів і від чого страждав...
Перед нами життя, таємниці якого ми сьогодні розкриємо.
 
  ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
 (Оголошення теми, мети, завдань уроку,усмішки, роздатковий матеріал)
Під час вивчення теми учні заповнюють таблицю «Сторінками життя письменника»
 
ІІІ. Сприйняття та засвоєння  навчального матеріалу
 
Учитель
-Зверніть увагу на портрет письменника.
- Що найбільше привертає увагу в зовнішності письменника?
- Що можна сказати про таку людину?
(Лагідна усмішка, мудрі очі, в них випромінюється добра й  весела душа життєлюба, гуманіста, бійця. Середнього росту, широкоплечий, сутулуватий. Чуйний, скромний, простий, доступний всім.)
 
 І.  Сторінка перша – біографічна
 ( далі подаються тези розповіді, розповідь супроводиться показом відповідних слайдів)
Родина. Дитинство
        Народився Павло Михайлович Губенко на хуторі Чечва Зіньківського повіту на Полтавщині 13 листопада 1889 р. (тепер м.Грунь Охтирського району Сумської області» в селянській родині. Батьки вміли читати та писати, знали чимало українських народних пісень, казок, дотепів, приповідок.
      «Мати знала багато народних приказок і висловів, щедро пересипала ними свою мову. Навіть у найтяжчому горі гумор не залишав її.
      Родина була велика, одначе дружна і працьовита.Остап був другою дитиною. Свої спогади про дитинство, навчання, життя він висловив в творі «Моя автобіографія», в якому в гумористичному тоні автор розповідає про своє дитинство.
- Прослуховування  фрагмента  твору
 
Відповіді учнів на запитання
- Що таке автобіографія?
(автобіографія — один з видів ділових паперів, у якому особа власноруч у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності.)
-У якому стилі використовується цей документ?
-  Чи можна вважати твір «Моя автобіографія»  автобіографією?
(це дійсно автобіографія, бо у творі присутні всі дані, властиві цьому документу:   місце і дата народження,  відомості про батьків,
про освіту, захоплення, початок трудової діяльності та літературної творчості)
-         Тоді чим цей твір відрізняється від документа?
( все  приправлене такими коментарями, поясненнями та своєрідними «ліричними відступами», що до ділового паперу його ніяк не віднесеш)
-          Мабуть, ви звернули увагу на назву твору?
(Комічне починається вже із заголовка. Автобіографія, як засвідчують словники, — це написаний будь-ким самим опис власного життя. Тому слово «моя» зайве. Це налаштовує на якісь невідповідності, на комічний лад)
-          З скількох частин складається усмішка?
-  Як розміщуються події у творі “Моя автобіографія”?  (хронологічно)
 
Учитель
    Батьки хотіли всім дітям дати освіту, але це було нелегко. Вважалося великим щастям, коли дитині селянина чи робітника вдавалося здобути хоча б початкову освіту. Таке щастя випало й на долю маленького Павлуші. Сам письменник писав про це так.
                                             Робота з текстом твору
Діти зачитують уривки
-Як письменник згадує навчання)
( уривок із усмішки “Моя автобіографія” від слів “...Оддали мене в школу рано...” до слів “...А потім до університету вступив...”)
- Зачитайте із «Моя автобіографія», хто був першим вчителем учня?
       (Іван Максимович – ходяча совість людська)
- Уже в ранні роки Павло відзначався дуже веселою вдачею і великою охотою до читання.
- (уривок із усмішки “Моя автобіографія” від слів “...Книга, що найсильніше на мене враження справила...” до слів “...А решта книг читалося нічого собі...”)
                                                                                                                                       -
Навчання
  -Закінчив Зінківську школу у 1903 р., яка давала право обійняти посаду поштово-телефонного чиновника. Мріяв стати вчителем.
     -  (уривок«Та куди мені в ті чиновники, коли мені тринадцятий минало..»       
 
-Зачитайте, куди відвезла мати Павлуся? («…Приїхав додому. Порадилися, що його далі робити…» Зробився фельдшерем
Працював…...
 
 
 ІІ. Сторінка друга, письменницька
Перші кроки творчості
       Учитель
           Здійснилися пророчні слова батька.  «Писатиме, - сказав якось батько, коли, я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу».
Остап Вишня – письменник, який у 20-х рр. ХХ ст. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу». За життя гумориста побачили світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово передавалися.
        У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози: усмішка, гумореска, фейлетон, автобіографічні оповідання. Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив  у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою.
Тематичний цикл усмішок: сільські, мисливські, закордонні, київські, кримські тощо.
 -Як почалась письменницька діяльність?
              Павло Губенко працював у редакції газети «Селянська правда», виконуючи технічну роботу. Якось написав усмішку про комічні епізоди та курйози в редакційному житті. Колеги твір схвалили щирим сміхом і запропонували написати фейлетон.
    «Почав писати.   Іноді виходило, іноді не виходило. Згодом почало частіше“виходити”, ніж “не виходити”. Почало частіше братися за Гоголя, за Щедріна і за Чехова…
Читав, думав: “Чому смішно? Звідки сміх? Дістав словники, збірники приказок… І прислухався. Прислухався і в трамваях, і в базарах, і по ярмарках, і по поїздах,—чому сміються, чого так весело?.. І записував”»
-З якого твору починається творчість?
         Почав писати у Кам’янці на Поділлі з фейлетону
“Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)” —  2 листопада 1919 р. за підписом ПАВЛО ГРУНСЬКИЙ.
Псевдонім
 
     -псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 р. в "Селянській правді"  
під фейлетоном "Чудака, їй-богу!"
Творчість Остапа Вишні можна умовно поділити на два періоди:
І -  з 1921 по 1933
ІІ- з 1944 до останніх днів життя
 
У 1921 році письменник став працівником республіканської газети "Вісті ВУЦВК". З цього часу розпочинається період його активної творчості
      У 1923 році - близько трьохсот творів на найрізноманітніші теми. Збірки усмішок  — "Діти небесні" (1923), "Кому веселе, а кому й сумне", "Реп'яшки", "Вишневі усмішки сільські" (1924), "Вишневі усмішки кримські" (1925), "Вишневі усмішки кооперативні" (1927), "Вишневі усмішки закордонні" (1930).
Гуморист працює над перекладами творів російської та світової класики-М.Гоголя, А.Чехова, Марка Твена. Остап Вишня продовжив літературні традиції С.Руданського,Л.Глібова,І.Нечуя-Левицького,І.Карпенка-Карого,В.Самійленка. 
 
Тематика творчості
  Суспільно-політичне  життя                   
Господарське  життя
Культурне життя
Репресований письменник
 
            Кажуть, що слава і нещастя ходять поряд. Коли говорити про Остапа Вишню, то на його долю випала велика слава і велика біда.
           Настає страшний час наклепів, доносів, навішування ярликів і репресій. Під прицілом — українська інтелігенція, особливо письмен­ники.
             У 1930 році у пресі з'явилася стаття під свідомо образливим заголовком "Що таке Остап Вишня". У ній різко негативно оцінювався творчий доробок гумориста. Автора "Усмішок" шельмували за те, що його творчість нібито не відповідає сучасному ідеологічному спрямуванню.
        Письменник довго не може отямитися після звістки про самогубство
М. Хвильового у травні 1933 року. У грудні цього ж сумнозвісного 33-го був заарештований і сам Остап Вишня. Він сидів у харківській тюрмі НКВС, з нього «вибили» зізнання про участь у контрреволюційному заколоті. Його засудили до розстрілу, а через рік вирок замінили десятьма роками ув’язнення. Покарання відбував у сталінських таборах Ухти, Комі АРСР, на руднику Еджит-Кирта.
- перегляд фрагменту відео (письменник на допиті)
 
    Зміг вижити тільки завдяки стійкості характеру, життєвому оптимізму й почуттю гумору. А ще — завдяки підтримці дру­жини Варвари Олексіївни, яка зі своєю дочкою та сином В’ячиком від першого шлюбу поїхала за ним, оселилася неподалік (разом жити не дозволили), слала посилки й листи.
         Звільнили  раптово (зазвичай, строк постійно додавали), на початку 1944 року, а реабілітували — тільки через одинадцять років, за рік до смерті.
                   На засланні Остап Вишня практично нічого не писав, крім що­денника.Відбувши 10-річне заслання Остап Вишня повернувся до Москви. Треба було отримати документи, житло, пройти перевірку. Йшла війна. Київ був звільнений, житло письменника було конфісковано, а сім'ю виселили за межі України. Його зустріли друзі-письменники: М. Бажан, М. Рильський, Ю. Смолич. Усіх мучило питання, чи буде Павло Губенко знову продовжувати літературну діяльність. Але відповідь була невтішна: “Хіба я тепер зумію?”
Та виявляється, зумів. Так почався новий етап у творчості письменника
Почався з гуморески «Зенітка».
Важливе місце в післявоєнній творчості Остапа Вишні належить збірці “Мисливські усмішки”.
                                                   Важка реабілітація
        Після Великої Вітчизняної війни Остап Вишня — член редколегії і співробітник журналу “Перець”, член правління Спілки письменників України.
Лише у 1955 році Остап Вишня був офіційно реабілітований судовими органами.
До останніх своїх днів Павло Михайлович був непосидючим, енергійним і діяльним.
 
Останні роки життя
Письменник Леонід Ленч згадує:
    « В останній рік його мучила хвороба шлунка, але він багато працював у “Перці”, перекладав, навіть на полювання виїхав. Поїздка була далекою, стомлюючою.  Повернувшись додому і перепочивши, він сів увечері в крісло перед телевізором. Сидів, дивився і раптом відчув себе недобре. Встав, випив ліки, але вони вже не допомогли. Через десять хвилин його не стало. Параліч серця!».            Ународі кажуть про таку смерть — смерть праведника.

28 вересня 1956 р. невблаган­на смерть раптово обірвала життя Остапа Вишні. З невимовною скорботою провів його осінній Київ на місце вічного спочинку — Байковий цвинтар.

Сторінка третя - Жанрова своєрідність творів
      Гумор-найкращий порадник у важкій ситуації і кращі ліки від усіх хвороб. Щедрий сміх над собою – помічник подвійний. Цією давньою мудрістю скористався  Остап Вишня. Він був перший, хто проклав шлях українській сатирі та гумору за нових умов. Став родоначальником нового жанру – усмішки. Від звичайної гуморески усмішка відрізняється тонким ліризмом і чудовими описами природи.

 
          Робота над текстом усмішки « Моя автобіографія»
 
      - Дослідити мову твору “Моя автобіографія”. Знайти і зачитати засоби комічного в творі:
 
1 ряд-змішування стилів (художній та діловий)
 
2 ряд- використання парадоксів (поєднання несумісних понять, що виключають чи протирічать один одному)
 
3 ряд- вживання іронії (прихованої насмішки, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному тоні, а на увазі мається зовсім протилежне)
Бесіда
-Який сміх Остапа Вишні?
-Яка мова героїв у творі?
-Чим вражає «Моя автобіографія»?
 
Отже, розмаїття художніх засобів творення комічного свідчить про великий талант письменника-гумориста. Мова героїв  колоритна, жвава, а  побут переданий за допомогою яскравих, найприкметніших деталей. Сміх Вишні  доброзичливий, а не злісний і засуджуючий, і тому загальна тональність його гуморески — світла, сонячна. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю.Простота викладу i задушевний тон, несподiванi висновки, характери героïв iз нацiональним  пiдгрунтям творiв Остапа Вишнi викликали доброзичливий смiх, який не ображав людей, а змушував замислюватися, лiкував, виховував. А тому твори цi були i є популярними в народi.
VІ.Підсумки уроку